Ім’я Аманда Єгоровича Струве нерозривно пов’язане з технічним та інфраструктурним переворотом, що докорінно змінив обличчя Києва у другій половині ХІХ століття. Хоч народився він у Санкт-Петербурзі 1835 року, саме в Києві цей військовий інженер, підприємець і новатор втілив наймасштабніші свої проєкти, які заклали фундамент для модернізації міста. Представник давнього німецького роду, Струве отримав блискучу освіту, стажувався за кордоном, а потім здобув репутацію одного з найталановитіших мостобудівників своєї доби.
Після перших успішних інженерних реалізацій, зокрема мостів через Москву-ріку та Оку, він заснував у Коломні завод, який став провідним у Російській імперії виробником металевих конструкцій. У 1867 році Струве прибув до Києва, щоб очолити будівництво залізничного мосту через Дніпро. Цей грандіозний інженерний об’єкт протяжністю понад 1000 метрів був зведений із використанням кесонної технології — вперше в імперії без участі закордонних компаній. Відкриття мосту у 1870 році стало тріумфом: Струве отримав чин полковника і величезну премію, яку скерував на підприємницьку діяльність — зокрема у Києві.
Інженер доклався до запуску централізованого водогону, освітлення вулиць газовими ліхтарями, модернізації Маріїнського палацу. У 1892 році він втілив ще одну історичну подію — запуск першого в Києві електричного трамваю. Вагони виготовлялися на його ж заводі, а сама трамвайна мережа з часом охопила околиці й навіть передмістя. Завдяки Струве Київ став одним із перших міст Європи з повноцінною системою електричного транспорту. Він мріяв з’єднати трамвайною лінією Київ із Житомиром, однак подальшій реалізації завадила доба революцій та воєн.
Внесок Струве у розвиток Києва визнавали сучасники: він був почесним членом Київського університету імені Святого Володимира, отримав звання генерал-майора. Помер 1898 року, залишивши по собі спадок, який і нині відчутний у міському ландшафті столиці. Його справи — це не просто мости та труби, це зв’язки між епохами, що перетворили Київ на передове європейське місто.