У другій половині XIX століття, коли імперська економіка намацувала шлях до модернізації, серед фігур, які визначали її курс, вирізнявся Микола Бунге — киянин з глибокими інтелектуальними й адміністративними здібностями. Народжений у родині німецького походження в самому серці Києва, Бунге пройшов шлях від гімназиста до ректора Університету Св. Володимира, академіка, міністра фінансів, а згодом — голови Комітету міністрів Російської імперії. Його спадок — не просто в реформах, а в зміні самого економічного світогляду держави, в якій він служив.
Його академічна кар’єра стала основою для державної. Бунге був не лише блискучим теоретиком, автором ґрунтовних економічних праць («Теорія кредиту», «Основи політичної економії», «Курс статистики» тощо), а й реформатором на практиці. Як міністр фінансів (1881–1886), він запровадив перші елементи соціального законодавства — ініціював закони про дитячу працю, захист працівників, і започаткував податкові реформи, які спростили систему зборів і сприяли наповненню бюджету. За час його міністерства було створено умови для розвитку банківської системи та упорядковано грошовий обіг. Саме в цей період Київ переживає економічне пожвавлення — з’являється Київська товарна біржа, активізується залізничне будівництво, формується інфраструктура для хлібного експорту з України.
Особливу увагу Бунге приділяв індустріалізації. За його підтримки Донбас стрімко наростив видобуток вугілля, а Криворіжжя — видобуток заліза. Він відіграв роль у трансформації Уралу на промисловий регіон. Але, попри імперський масштаб його дій, він завжди залишався пов’язаний із Києвом. Тут він не лише здобув освіту, а й будував кар’єру, викладав, став ректором. Його постать досі лишається символом інтелігентного реформатора, який умів поєднувати наукову глибину з управлінською ефективністю.
Після смерті у 1895 році Бунге був похований у Києві на Байковому кладовищі, хоча згодом родинний склеп було знищено. Проте пам’ять про нього збереглася. На честь видатного киянина було засновано училище Бунге, а в листопаді 2021 року в столиці з’явилася мініскульптура, присвячена йому, в межах проєкту «Шукай» (вул. Липська, 18/5). Це не лише данина пам’яті, а й нагадування про те, що в історії Києва були постаті, які змінювали не лише місто, а й імперії.