Коли говоримо про голоси Києва, нерідко маємо на увазі не лише людей, а й мелодії, які звучали на площах, у театрі, по радіо — ті, що стали символами цілого покоління. Саме такою постаттю був Ігор Дмитрович Поклад — композитор, диригент, опермейстер, якого можна назвати музичним голосом української столиці другої половини ХХ століття. Його творчість сформувала цілу епоху в українській естраді, театрі й кінематографі, а сам Київ став не просто містом, у якому він працював — він став його джерелом натхнення і культурним центром його життя.
Ігор Поклад народився 10 квітня 1941 року в Києві — саме в ті дні, коли над Європою нависала тінь Другої світової війни. Його дитинство припало на післявоєнні роки, сповнені втрат, поневірянь і відновлення, але вже змалку хлопчик виявив неабиякий музичний слух і потяг до композиції. Музичну освіту здобував спочатку в Київській музичній десятирічці імені Миколи Лисенка, де проявив інтерес до гармонії, оркестровки та класичної музики. Згодом вступив до Київської консерваторії, яку закінчив у 1965 році. Його вчителями були такі видатні діячі, як Борис Лятошинський та Андрій Штогаренко — композитори, які поєднували академічність із українською емоційністю.
Попри те, що Ігор Поклад отримав класичну музичну освіту, його серце тягнулося до популярної музики — з тією ж відповідальністю, з якою хтось інший писав симфонії. З початку 1970-х років Поклад почав писати пісні, які стрімко набували шаленої популярності. Його композиції виконували Лілія Сандулеса, Назарій Яремчук, Софія Ротару, Володимир Пресняков, Василь Зінкевич, а також ансамблі «Кобза», «Смерічка» та інші. Кожна пісня — це майстерно написаний твір з глибокою емоційною структурою, сильним мелодизмом і характерною «покладівською» ліричністю. Київ був центром, у якому все це відбувалося. Саме тут Поклад працював у Київській студії телебачення та радіо, був головним диригентом і художнім керівником естрадного оркестру Держтелерадіо УРСР, де отримав можливість працювати з найкращими виконавцями.
Після успіху в пісенному жанрі, Ігор Поклад звертається до театру та кінематографу. У співпраці з драматургами, акторами, режисерами київських театрів, він створює музику, що стає невід’ємною частиною вистав. Його музика звучала в Театрі юного глядача, Театрі ім. Івана Франка, Молодому театрі. Серед найвідоміших театральних робіт — музика до вистав «Трубадур і його друзі», «Снігова королева», «Дванадцять місяців». Кіно також стало важливим етапом у його кар’єрі. Його музика до фільмів «Загадка Сфінкса», «Микита Кожум’яка», «Як козаки у футбол грали» та інших мультфільмів студії «Київнаукфільм» залишається улюбленою серед глядачів різного віку. Особливо впізнаваною стала мелодія пісні «Червона рута» у його аранжуванні.
Ігор Поклад створив понад 300 музичних творів, серед яких більше 100 пісень, десятки композицій для кіно, театру, балету та телевізійних передач. Його пісні ввійшли в золотий фонд української естради. «Одна калина», «Кохана», «Музика грає» — це не просто пісні, а частина національного мелосвітогляду. Він був одним із тих, хто вмів поєднати академічну школу з естрадною легкістю, а головне — зробити це щиро й природно. Його композиції неодноразово ставали лауреатами міжнародних та всеукраїнських конкурсів, зокрема пісенного фестивалю «Пісня року». Він був членом Національної спілки композиторів України, а в 1997 році отримав звання народного артиста України.
Окрім музики, Ігор Поклад зробив неоціненний внесок у культурне життя Києва як куратор, ментор і викладач. Він читав лекції, писав критичні статті про музику, підтримував молодих композиторів і виконавців. Проживаючи у самому серці Києва — неподалік Золотих воріт — він часто був учасником міських подій, творчих зустрічей, фестивалів. Його постать була символом професіоналізму, але й людської теплоти. Усі, хто з ним працював, згадують його як людину емоційну, вимогливу до себе, але завжди щедру до інших. У Києві його не просто поважали — його вважали голосом часу, творцем міського звучання. І коли сьогодні звучить пісня Поклада, відчувається не лише ритм мелодії, а й биття серця столиці, її атмосфера, її незламна ніжність і надія.
Ігор Дмитрович Поклад відійшов у вічність 1 грудня 2021 року, але його музика продовжує жити. Її виконують на концертах, її вивчають у навчальних закладах, її цитують у сучасних інтерпретаціях. І що важливо — вона не старіє. У кожній ноті — Київ, який любив композитора, і якого любив він. У 2022 році в столиці було запропоновано створити меморіальну дошку на його честь — ідея, що символічно закріплює його зв’язок із містом.