Скарбниця української душі: Національний музей декоративного мистецтва України

    Поділитися

    Серед численних культурних осередків столиці, Національний музей декоративного мистецтва України вирізняється не лише обсягом своєї колекції, а й глибиною символічного змісту. Розташований у стінах Києво-Печерської лаври, в архітектурному ансамблі XVIII — початку XX століть, він поєднує естетику українського бароко та дух національного ремесла. Його витоки сягають 1899 року, коли при Київському міському музеї старожитностей і мистецтв була започаткована колекція народного мистецтва. Із середини XX століття вона виокремилася у самостійний музей, а 2010 року здобула статус Національного. Символічно, що в листопаді 2023-го музей отримав нову назву, яка точно передає його місію — репрезентувати декоративну традицію українського народу в усій її повноті.

    Сьогодні фонди музею нараховують понад 78 тисяч експонатів, що охоплюють XV — XXI століття. Серед них — рідкісні кахлі, церковне шитво, вироби з гутного скла, порцеляна, ікони, рушники, писанки, музичні інструменти та зразки традиційного одягу. Музей став домівкою для найбільшої колекції творів Марії Приймаченко — понад 500 її фантастичних робіт передають магічний світ українського наїву. Окрема галерея присвячена Катерині Білокур — її живопис уособлює виняткову інтуїцію народного генія. Тематичні зали формують мозаїку українського побуту: від килимарства та обробки дерева до ювелірних традицій, від петриківського розпису до іконопису, зразків вишивки та унікальних жіночих прикрас — коралів, дукачів, бісерних намист.

    Не менш вражаючою є форма експозиційної подачі. Завдяки регіональному поділу, відвідувачі можуть простежити особливості ремесел різних частин України. У залах звучить не тільки історія матеріалу — через кожен об’єкт промовляє пам’ять предків, закодовані в узорах, символах і формах уявлення про світ, красу та гармонію. Музей не лише зберігає ці артефакти, а й постійно переосмислює їхній зміст у сучасному культурному контексті. Він є живим простором, де традиція не музейфікується, а дихає в експозиціях, виставках і дослідницьких програмах.

    Схожі публікації

    Йосип Каракіс: архітектор, який умів берегти Київ навіть тоді, коли місто змушували забувати себе

    Йосип Каракіс належить до тих київських архітекторів, чия біографія...

    «Квартира 27» на Печерську: необістро з атмосферою київської інтелігентної квартири

    На Печерську відкрилося pet-friendly необістро «Квартира 27» — заклад...

    Куренівський «Титанік»: будинок Йосипа Каракіса, що перетворив житло на палубу спільного життя

    Будинок-«Титанік» на Сокальській, 1 — одна з тих київських...

    Ярмарок до Дня вишиванки на Бессарабці: українські візерунки, вінтаж і речі з характером

    16–17 травня на Бессарабському ринку відбудеться ярмарок до Дня...