Пам’ятник Булгакову: між спадщиною і пам’яттю про колоніальне минуле

У серці історичного Києва, на Андріївському узвозі, ось уже понад півтора десятка років сидить бронзовий Михайло Булгаков — письменник, що прославив Київ, але й опинився в центрі гострої суспільної дискусії. Встановлений у 2007 році поруч із будинком №13 — нині Літературно-меморіальним музеєм Булгакова — пам’ятник став не лише популярною фотозоною, а й символом складної культурної пам’яті, що стикається з процесами деколонізації та перегляду історичних наративів.

Автор пам’ятника, скульптор Микола Рапай, працював над образом письменника понад п’ять років. Булгаков зображений сидячим на лавці, з перехрещеними руками, у роздумах — у позі, що ніби запрошує до розмови. Це перший у світі пам’ятник письменникові, і його поява у Києві була визнана даниною митцю, чиї твори — передусім роман «Біла гвардія» — пов’язані з київськими реаліями та містичним образом міста.

Проте впродовж останніх років ставлення до пам’ятника змінилося. Початок повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році активізував у суспільстві процеси деколонізації, внаслідок яких Україна переглядає своє ставлення до постатей, пов’язаних із імперським або радянським минулим. У 2023 році невідомі облили меморіальну дошку Булгакову фарбою, а в 2024-му — перефарбували її знову. Петиція про демонтаж пам’ятника набрала понад 6 тисяч голосів, і нині КМДА розглядає питання його перенесення. Робоча група з декомунізації, посилаючись на висновки Українського інституту національної пам’яті, визнала Булгакова символом російської імперської культури, що нівелює українську ідентичність.

Цей підхід, однак, не є однозначним. Працівники музею Булгакова вказують, що погляди письменника часто хибно ототожнюють із висловами його персонажів, а музей сьогодні займається не лише його творчістю, а й дослідженням історії Києва початку ХХ століття. Колишній міністр культури Ткаченко вважав закриття музею недоцільним. Водночас, для частини громади саме присутність Булгакова в міському просторі стала символом культурного домінування Росії, яке сьогодні українське суспільство активно намагається подолати.

Пам’ятник Булгакову став маркером складного шляху міста в переосмисленні власної пам’яті. Він ілюструє, як монументи — не лише витвори мистецтва, а й елементи ідеологічної спадщини — впливають на міське середовище. У разі демонтажу постамент, імовірно, буде збережено в музейному просторі — не як данину письменникові, а як свідчення змін у поглядах суспільства на свою історію, культуру та міську ідентичність.

Як дістатись до Пам’ятника Михайлу Булгакову