Унікальний в українському музейному просторі, Музей плакату України — це більше, ніж просто колекція зображень. Він виконує функцію культурної лабораторії, де досліджується візуальна мова тоталітаризму, спротиву й історичної памʼяті. Заснований 11 листопада 2011 року редактором журналу «Музеї України» Віктором Тригубом, цей музей став першим у Європі офіційно зареєстрованим закладом, повністю присвяченим плакатному мистецтву. Його нинішня постійна експозиція знаходиться в Національному музеї народної архітектури та побуту України у Пирогові, в реконструйованій хаті 60–70-х років ХХ століття з Тернопільщини — символічному просторі для візуального діалогу між радянською пропагандою та людською гідністю.
Основу експозиції складає галерея плакатів епохи тоталітаризму, побудована на візуальному контрасті. Верхній ряд стендів демонструє офіціозні радянські плакати — глянцеву реальність із зображенням щасливих колгоспників, героїв революції та «вождя всіх народів». Нижній ряд — противага: відтворення реалій через сучасну візуалізацію репресій, концтаборів, розстрілів. У колекції є рідкісні екземпляри — як-от плакат із зображенням Сталіна та Мао Цзедуна, чи ідеологічні «шедеври» типу «Готов сосать до малых лет». Оскільки оригінали коштують тисячі доларів і потребують складного зберігання, в музеї зберігається до 500 реплік, дбайливо оцифрованих і відтворених.
Від 2013 року музей став також платформою для громадянського протесту. У розпал Євромайдану команда музею відкрила онлайн-галерею «Плакати Майдану» у Facebook, яка сягала 200 тисяч відвідувачів щодня. Виставка стала не лише художнім явищем, а й інструментом мобілізації українців у країнах Європи, Північної та Південної Америки, Азії. Вже у лютому 2014 року експозиція «Плакати Майдану» була фізично змонтована у Пирогові: поряд із плакатами — предмети повстанської реальності: каски, бронежилети, саморобна амуніція. Наступною стала виставка «Крим — це Україна!» — візуальна відповідь на російську агресію, що також стала частиною музейної хроніки боротьби.
Музей плакату в Пирогові — це не просто про мистецтво. Це про памʼять, спротив і критичне мислення. Його вхід — вільний, а місце в історії — незаперечне.